Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поставив "3" з таких причин:
1) Автор може бути більш сильним, точним, але його гордість перешкоджає йому, тому він, як сам пише, не святий, хоча у Слові Божому чітко сказано: "Будьте святі, Я бо святий", - 1Петра, 1 розд., 16 вірш.
2) До чого своїм віршем кличе автор?.. У нас у всіх бували й помилкові вірші, й помилкові справи тощо. Але чи повинні ми їх культивувати й до цього закликати інших?..
"Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю...", - Послання до Колосян, розд. 4, вірш 6.
Хіба не сказано ще більш сильно: "Хай з любов'ю все робиться в вас!" - 1 Послання до Коринтян, 16 розд., 14 вірш.
Тож давайте вести до Вишнього.
Щасти Вам!
Мыкола Калинин
2011-08-14 18:00:28
Дякую за відгук. Критичні відгуки більшого варті, ніж схвальні.
А по суті скажу таке.
По перше це не "автор" у вірші, а т.з. літературний герой. І не треба плутати, як дехто вважав Володимира Висоцького зеком, що не "вилазив" із "зони".
По друге, вважати себе святим -- то вже гріх, цитатами з Святого письма підтверджувати не буду за браком часу.
Літературний герой вірша говорить, що хоч і жив ніби праведно, але признається у своїх гріхах, власне каїться.
По-третє, от Ви один "без гріха" знайшлися і жбурнули у мене каменем. І так мені, грішному, й треба. І дуже добре, що, виявляється, є святі й без інтронізації. Це радує!
Але, як би там не було, такий коментар, як ваш, примушує ще й ще раз замислитись і над рядками самого вірша, і над життям взагалі.
А те, що я тут "наговорив", то це просто спробував донести свою християнську позицію. Звичайна справа, що можу помилятися, я не богослов і, як і мій літературний герой, на жаль, не святий...
Дякую.
Быть с тобой - Олейниченко Максим Сергеевич
«Се, стою у двери и стучу:
если кто услышит голос
Мой и отворит дверь, войду
к нему и буду вечерять с ним,
и он со Мною»
Откр. 3:20
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
